Коли оголосили тему цьогорічної конференції “Сучасне управління та охорона здоров’я” – найкращі управлінські практики в організаціях, було немало людей, які не вірили, що на цю подію хтось приїде. Одні говорили, що з цієї теми просто немає кому виступити, інші говорили – ніхто сьогодні не хоче це слухати. В результаті – 8 чудових доповідей і близько 80 слухачів, які не полишали залу аж до самого закінчення і навіть після події. Ми побачили, що про управління в охороні здоров’я вже хочуть говорити!

Якщо ви були на події, то мабуть скажете, що було цікаво. Але я вам скажу, що організовувати конференцію було не менш цікаво. По-перше, починалося з того, що самі організатори сумнівалися, що хтось виступить. Була вимога: управлінська ініціатива (не технологія, не медицина), яка дала чіткі результати або на ринку, або у фінансах, або у медичних результатах. Думалося, що в Україні немає кому похвалитися яскравими управлінськими практиками. По-друге, чомусь виникли сумніви, що якщо успішні практики і є, ними ніхто не стане ділитися. Конкуренти почують! Як же добре, що всі ці сумніви були розбиті в прах з самого початку. Вже за кілька місяців до початку конференції організатори мали повний список спікерів!

А сама конференція показала, що список цей був якісний. Ті, хто прийшов, почули чудові доповіді і купу питань до них. Якщо б мене попросили виділити, які з доповідей мені сподобалися найбільше, то я б назвав два виступи. Перший – Тетяни Міхнової, генерального директора медичних центрів Медісвіт. Не можу назвати конкретну цікаву думку, яку я почув – сподобався загальний дуже високий рівень розуміння управління, що рідко можна спостерігати в охороні здоров’я. Друга доповідь, яка особливо вразила – розповідь Тетяни Іскєєвої з Миколаєва про те, як очолювана нею клініка “Валео” пройшла шлях впровадження стандартів ISO 9001. Сам не люблю теми ISO, знаю про все неприємне і темне, що з нею пов’язане. Але тут більше ішлося не про цей стандарт. Я почув розповідь про те, як українська клініка пройшла нелегкий шлях до практичного розуміння процесно-орієнтованого управління і пережила справжню культурну трансформацію. Того, про що більшість чує в університетських аудиторіях як про управлінські досягнення західного світу, невелика некиївська клініка дійшла власним практичним досвідом. Я переконаний, ці вистраждані управлінські принципи залишаться в цій організації надовго.

Загалом був приємно здивований двома тезами, які звучали практично в кожній доповіді. Перша – управлінець повинен управляти. Друга – варто вчитися працювати із бізнес-процесами і покращувати їх. Хто б міг подумати ще 5 років тому, що такі тези стануть головним мотивом цілої конференції! Це дуже надихає. Українська охорона здоров’я показала, що хоче говорити, вчитися, бути відкритою. Саме такі люди і з таким настроєм роблять справжні, а не формальні реформи.

Такі висновки не можуть не піднімати настрій. А тому – наприкінці роблю вам сюрприз, а саме підбірку фотографій, яку ви не побачите у жодному звіті на жодному сайті =)

інна шимків (організатор) і її вільна хвилинка

Олег Миколайович Швець (доповідач) і його зв'язок із Жванецьким

Тарас Рудик (доповідач) і його відпочинок між питаннями

Мирослава Муляр (модератор) і її таємні змови з доповідачами

Валерій Павлович Кидонь (доповідач) і його методи впливу на аудиторію

Валерій Дмитрович Зукін та один з учасників і їхні досягнення у рибній ловлі