Європейський форум в Альпбаху: що втішило і що розчарувало
Після практично місячного відпочинку прийшов час для hm повертатися до активного життя і нових статей. Почну писати я, не дивлячись на те, що перебуваю якраз посередині власної відпустки. Втім, моя відпустка не позбавлена теми охорони здоров’я. Уже четвертий день я беру участь у Європейському форумі у Альпбаху (Австрія) в рамках якого відбувається літня школа “Системи охорони здоров’я і соціального забезпечення в Європі”. Поточний результат моєї участі – маса нової інформації, вражень і думок якими хочеться поділитися з читачами hm. Почну з двох загальних вражень: найбільш позитивного і найбільш негативного, і сподіваюся пізніше продовжити окремими темами.
Невеличке австрійське альпійське селище Альпбах відоме не тільки своїм статусом найбільш мальовничого австрійського села, але і тим, що з 1945 року приймає один із найбільш поважних європейських науково-практичних форумів. В останні два роки в рамках форуму відбувається літня школа з проблем охорони здоров’я – “Healthcare and Social Systems Summer School”. В цьому році школа зібрала аудиторію із 21 учасника, велика частина яких (напевно завдяки стипендіям) – представники Центральної та Східної Європи. На відміну від лекторів, більшість яких – представники західних країн – Австрії, Німеччини, Великобританії та ін.
Найбільш позитивне враження. Є багато вражень, які не стосуються “діла”. Це – фантастична природа, а також дивно (для нас) влаштована австрійська душа, яка вміє створювати і з легкістю і задоволенням підтримувати в чистоті і процвітанні десятки і сотні чудових міст, містечок і селищ. Яка вміє жити в простоті і взаємоповазі, які створюють дивовижний суспільний порядок, перебувати в якому – неабиякий комфорт. Але це окрема розмова.
Що ж найбільше втішило на літній школі – це обговорювані теми, які у переважній більшості повністю співпадають з тим, про що ми говорили на нашому блозі протягом останніх півтора року. Які три головні теми, що турбують європейських спеціалістів, я можу виділити:
1) Глухий кут більшості європейських систем соціальної допомоги та охорони здоров’я (у них ці поняття ідуть разом). Люди хочуть більшого, культура вимагає більшого, а витрати ростуть і зупинити їх неможливо. І, не дивлячись на те, що говорять про це багато, якогось більш-менш пристойного рішення не має ніхто. Чому? Я маю власну думку про це, але про неї – якось іншим разом.
2) Переломні зміни у структурі населення та структурі захворюваності. Люди живуть все довше, народжують менше, хворіють вже не на гострі інфекційні, а на хронічні захворювання. Отже – споживають значно більше соціальних благ, ніж їх можуть забезпечити ті, хто працює і платить податки.
3) Інтегрована допомога. Це одне з перших питань на порядку денному в більшості країн. Вони відчувають все більший дискомфорт, маючи фрагментовані всередині медичні системи, відокремлені від систем громадського здоров’я. Німеччина вже стала першою країною світу, яка на законодавчому рівні взяла курс на інтегровану допомогу. Не дивлячись на те, що, на мій погляд, в Європі цю тему не розглядають достатньо глибоко, не можна не відмітити поширеність ідеї. Про цю тему обов’язково варто поговорити пізніше в деталях.
Найбільш негативне враження. Найбільше не втішило те, чого я ніяк не очікував. Не дивлячись на те, що практично щодня я мав справу з аналізом негативних сторін і проблем української охорони здоров’я, я ніколи так сильно не бачив нашу систему зі сторони, як тепер. І враження від погляду на нашу реальність збоку дуже болючі. Особливо підсилює біль перебування на фоні країн Центральної та Східної Європи. Ніколи не думав, що Польща, Угорщина, Сербія, Хорватія, навіть Узбекістан (!!) – ні, не розвинули – прагнуть розвивати власну охорону здоров’я. Навіть цим країнам, які дуже добре розуміють наші проблеми, важко повірити, що в Україні люди не мають медичного страхування і вже 18 років не було і не передбачається жодної реформи. І Бог з ним, із страхуванням. Я в нього мало вірив, а після форуму вірю ще менше. Важливо те, що всі ці країни провели кілька великих, значних реформ, якими б вони не були. А ми – ні.
Єдиною втіхою була присутність Білорусі з її “повним Семашком” =), а також слабкий аргумент про те, що ми ще не обрали шлях, і у нас найбільше вибору.
Ось такі два найсильніші перші враження. Зразу скажу – позитивне враження сильніше =). Це радує. Все ж таки, ми на правильному шляху.
Далі буде…
Loading ...
Myroslava пише:
Паша, вітаємо тебе в Австрії! Особисто я дуже хочу почути про інтегровану медичну допомогу. Альпам привіт!
Roman пише:
Идеальной системы здравоохранения пока нет, но справедливо отмечено то, что ближайшие западные соседи Украины обогнали ее в плане развития своих лет на 10-20. И замечательно, что Вы имели возможность реально сравнить ее с чем-то еще.
Я никогда не забуду своих глаз, а также глаз наших коллег, приезжающих на стажировки в страны Восточной Европы, когда они видят то, что видят, а также понимают, что значительная часть их “великолепных” знаний и умений, а также “мнений профессуры” – или опровергнута доказательной медициной, или приходит в негодность как плохо повторяемые. И это на фоне чуть ли не божественности “украинских светил”, по сравнению с которыми весь мир – копошащаяся песочница
))))))))))
AndreyN пише:
да, про интегрированную помощь хотелось бы поподробнее! А во что она интегрированная?
павло ковтонюк пише:
Справді, інтегрована допомога була також і для мене темою номер один на літній школі. Дуже чекав цієї лекції. Обов’язково напишу, що дізнався, тільки підготуюся краще.
До Андрія: не вона інтегрована у щось, а усі інтегровані в неї =)
До Романа: Ви повністю праві. З іншого ж боку, вірите чи ні, але ми маємо більш “свіже” мислення, ніж люди на заході. Ми ще не залізли глибоко ні в які системи (я не маю на увазі тих, хто ще не виліз із радянської). Тому наш розум – хороший стартовий капітал для реформ. Єдине, що потрібно – почати використовувати його =).
Александр Бабушкин пише:
А что по поводу реформы украинского здрава думает министр Князевич? Вот часть его интервью:
- Безперечно,турбота про здоров’я нації — запорука її процвітання. Якою Ви бачите вітчизняну охорону здоров’я найближчим часом і наскільки віддаленою є перспектива її абсолютної відповідності цьому призначенню?
- ВООЗ вважає, що охорона здоров’я має бути доступною всім без винятку верствам населення. Щодо надання медичних послуг, умов перебування в лікарні тощо — тут може існувати відмінність «за бажанням клієнта», Але всім без винятку держава має гарантувати однаковий рівень надання
медичної допомоги. На такому стандарті має базуватися політика в галузі охорони здоров’я. Це моє переконання. Однак і тут ми маємо рухатися в чітко окреслених рамках правового поля. Якщо хтось пропонує піти шляхом впровадження платної медицини, нехай відверто скаже: це буде медицина для багатих, а решта людей будуть приречені на животіння. До того ж суспільство матиме чимало проблем, приміром, із подоланням епідемій, які не гребують ні бідними, ні багатими. Коли пропонують впровадження страхової медицини, також слід врахувати, що дієвою ця система буде лише
за умови, коли багаті платитимуть за бідних. Чи готове сьогодні суспільство до такого «жесту»? Чи готові роботодавці до додаткового податкового тиску? Можна прийняти закон про страхову медицину на перспективу, але пе
ред цим потрібно все зважити і підготувати підґрунтя таких серйозних змін, За будь-яких обставин система охорони здоров’я має бути соціально спрямованою. Це перша аксіома.
Друга — ми маємо рухатися до успіху крок за кроком. Це зовсім не означає, що слід «вихопити» один-два напрями і робити на цьому піар. Хоча це дуже легкий, привабливий шлях. Але я його відкидаю. Потрібні системні структурні зміни, які припинять хаос і нерегульовані процеси в системі. Інша справа, що ми можемо виділити першочергові завдання, які іноді стають питаннями виживання галузі чи людей. Скажімо, нещодавно Кабмін прийняв проект закону про розвиток первинної медичної допомоги. Очікуємо, що Верховна Рада України підтримає це рішення. Адже згаданий закон дасть змогу реалізувати цілісну програму, розраховану на 3 роки, він враховує всі необхідні нормативи щодо впровадження такої програми.
— Щось зміниться принципово?
— Зміниться багато. Система стане нормованою. За кожним сімейним лікарем буде закріплено 1500 пацієнтів. Він підписуватиме угоду з кожним своїм майбутнім пацієнтом. І займатиметься передусім профілактикою, диспансеризацією, поширенням знань про здоров’я та шляхи його збереження. Пропонується, що лише за направленням цього лікаря пацієнт зможе потрапити в лікарню, в разі самостійного звернення доведеться платити (хоча це питання ще буде обговорюватися на засіданні Верховної Ради). На наступному етапі зміни торкнуться діяльності «швидкої», хоча його реалізація неминуче наштовхнеться на труднощі, пов’язані з недостатнім фінансуванням. Третій етап передбачає наведення порядку в роботі стаціонарних відділень, поліпшення якості надання медичної допомоги. Ми склали програму поетапного реформування системи охорони здоров’я, розраховану на 5 років. Їі мета — не зміни заради змін, а реальне поліпшення діяльності галузі, забезпечення умов, небхідних для виконання її основної місії — збереженння здоров’я нації. Адже Україна як держава зазнала відчутних втрат населення і його основного багатства — здоров’я. Найбільше це стосується українського села, яке зникає. І не лише кількісно, а і в плані традиційної культури, рівня достатку тощо. Я переконаний, що уряд робить правильні кроки по відродженню села. Вже створено міжвідомчу комісію, яка, проаналізувавши ситуацію, прийматиме необхідні рішення для поліпшення стану надання медичної допомоги сільським мешканцям. Це і створення належних умов праці та побуту сільського лікаря, і забезпечення доступності медичної допомоги сільському населенню, і створення відповідної матеріально-технічної бази у ФАПах, сільських лікарських амбулаторіях та дільничних лікарнях. Тобто, ми повинні зробити все, щоб жителі сіл відчували реальну турботу про своє здоров’я. Нам, українцям, слід вибудовувати свою державність, розібратися в собі, своїх цілях і пріоритетах і працювати на перспективу. Це стосується всіх галузей і охорони здоров’я зокрема. Адже найбільше, чого чекає народ від своєї влади, — це увага, захист і турбота.
Розмову вели
Микола БЕРНИК,
Світлана ТЕРНОВА. (Газ.: “В.З.”, №33 від 21.08.09)
-
yolga пише:
Знаешь Паша, у меня тоже сложилось подобное мнение , о негативных сторонах как о неорганизованном упадке в медицинской системе когда я пребывала в Альпбахе. Сложившуюся ситуацию пытаются “разрулить” небольшими инъекциями или крупными вливаниями на разных уровнях ее функционирования, когда нет единого обозначенного пути и спланированных действий в одном направлении – которое можно было бы спланировать однажды реформой или реформами. Затем и складывается мнение , что в Альпбахе мы как образованные гости, все знаем и понимаем, и затем возвращаемся в свой огород, не паханный. В котором в очередной раз наступает время не пахать, а выбирать, кто есть главный и кто командовать будет.
Когда я работала в “Программе” (НГО), то одним из компонентов, для реализации там есть интегрированная помощь в перинаталогии. По логике, компонент красивый и помогает увидеть акушерскую и перинатальную помощь как один процесс и одну команду с усилиями направленную на рождение ребенка. Многое получается, но так трудно отрегулировать интегрированность, когда каждый в команде все равно ориентируется на личную материальную прибыль от клиента. А клиент с трудом может оценить в полном объеме качество и результат. Например, воспринимая кесарево сечение, как однозначно качественный продукт.
Но, как заключение подтвержу – Австрия “со своим” Альпбахом исключительно сказочное место!
Chief пише:
\\\ 1) Глухий кут більшості європейських систем соціальної допомоги та охорони здоров’я (у них ці поняття ідуть разом). Люди хочуть більшого, культура вимагає більшого, а витрати ростуть і зупинити їх неможливо. І, не дивлячись на те, що говорять про це багато, якогось більш-менш пристойного рішення не має ніхто. Чому? Я маю власну думку про це, але про неї – якось іншим разом. ///
А НАВІЩО МИ НАМАГАЄМОСЬ ЙТИ ПО ШЛЯХУ ЩО ВЕДЕ У ГЛУХИЙ КУТ ???
Ростуть витрати, бо це закладено у їх рабовласницьку модель відносин:
1) – щоб раб працював краще – треба його ліпше контролювати
2) – щоб ліпше контролювати раба – потрібно посилити наглядацький корпус
3) – щоб посилити наглядацький корпус – потрібно збільшити його фінансування
4) – щоб збільшити фінансування наглядацького корпусу – потрібно збільшити кількість рабів, або раб має працювати краще
4.1) – щоб раб працював краще – треба його ліпше контролювати
4.2) – щоб збільшити кількість рабів – потрібно збільшити фінансування їх утримання та посилити наглядацький корпус
4.3) щоб збільшити фінансування більшої кількості рабів з наглядачами – раб має працювати краще
2) – щоб ліпше контролювати раба – потрібно посилити наглядацький корпус
3) – щоб посилити наглядацький корпус – потрібно збільшити його фінансування
4) – щоб збільшити фінансування наглядацького корпусу – потрібно збільшити кількість рабів, або раб має працювати краще
1) – щоб раб працював краще – треба його ліпше контролювати
– … …
– …
Це є замкнуте КОЛО “рабовласницької прогресії” (©) – розкручення цін для споживача, що вимушений його утримувати. Це є чудова система що може розвиватись до певної межі, межі яку ще можуть втримувати споживачі, та за рахунок країн сировинних придатків та їх злиденного населення, що не може на сировині мати таку додану вартість праці, а розбещена влада не зацікавлена творити своє виробництво з вищою доданою вартістю…, та це є тема іншої дискусії.
Але настає час, коли ціни виростають до певної межі, придатки вичерпуються – отримуємо ГЛУХИЙ КУТ…
Країна сировинний придаток, якою є Україна, при запровадженні їх моделі відносин попаде під прес у цьому куті у ролі м’коті, з України вичавлять усі соки через канали що будуть при цьому відчинені – у каналах їх платної медицини наше населення буде виступати у ролі піддослідних пацюків. Так само як зараз їх технології знищують наше населення, високими технологіями у харчах, товарах, воді і повітрі, готуючи собі ґрунт для “бліцкригу” по знищенню України платною медициною. Вони навіть того можуть не розуміти – знищать бажаючи усіляких благ, так само як і МВФ зі своїми кредитами – роблячи слонячу послугу…, та це тема іншого обговорення.
Проти цієї машини можна протиставити лише таку саму машину, і наші чиновники на чолі з державою нам вже НЕ допоможуть, бо вони вже є частина тієї машини, що вже в глухому куті б’ється у судомах вимагаючи постійного підвищення фінансування… Так само нам не допоможе бюджетна медицина, бо вектор її направлення повернутий не проти а убік, тобто для наступу вона нейтральна, й легко перекуповується.
Продовження з рецептами у попередньому коментарі, по іншій темі: http://healthcare.management.com.ua/2008/11/29/biznes-v-medytsyni/comment-page-1/#comment-7278
\\\ когда нет единого обозначенного пути и спланированных действий в одном направлении – которое можно было бы спланировать однажды реформой или реформами. ///
Де приводиться єдиний шлях, спланованих і дуже простих дій…