Справжня соціальна роль медичних закладів
Медичні заклади завжди мали “соціальне” підгрунтя. Сама лікарська професія по своїй природі завжди граничить із альтруїстичними вчинками: допомогою, порятунком, даванням останньої надії. У великій мірі через це лікарі сьогодні якость тяжко, без ентузіазму погоджуються, коли їх заклади називають “бізнесом”, керівників – “менеджерами”, а на самих них говорять, що вони повинні заробляти гроші. Насправді ж у цьому немає нічого антисоціального. Більше того – цей лікарський “комплекс” відволікає від справжнього соціального призначення медичних закладів. Воно полягає у системній боротьбі із загрозами здоров’ю громади.
Кожен медичний заклад є самодостатньою системою, але він також є частиною більших систем. Границі цих більших систем проходять по границях лікування захворювань або пов’язаних комплексів захворювань. Кожен заклад, обираючи спеціалізацію, або набір спеціалізацій автоматично стає частиною таких систем. Великий медичний центр, який має онколога і апарат МРТ уже є частиною “команди” закладів, які вступають у боротьбу із злоякісними пухлинами. І питання полягає не в тому, бере заклад гроші з пацієнтів чи ні. Воно в тому – який внесок він робить у боротьбу із загрозою здоров’ю людей. Якщо цей онколог за гроші (навіть за великі) знайде 5 випадків раку на ранній курабельній стадії, то чи буде він менш “альтруїстичний” за безкоштовну державну лікарню, яка вміє виявляти хворобу тільки тоді, коли допомогти вже нічим не можна?
Експерти видання The McKinsey Quarterly бачать у подібній філософії шлях до виходу американської системи охорони здоров’я з кризи: “Громадський та приватний сектор повинні об’єднати зусилля задля протистояння високій захворюваності на ожиріння та інші хронічні хвороби, спричинені способом життя“. Будучи частинами більших систем організації охорони здоров’я можуть бути як конструктивними, так і деструктивними у загальних процесах. Вони можуть “жити в собі”, і не дивитися далі власних дверей. Або вони можуть взяти на себе місію активно впливати на співвідношення сил у боротьбі із загрозами здоров’ю людей. Це не залежить від форми власності і це є справжнім соціальним призначенням організацій охорони здоров’я.
Loading ...
Igor Bulatov пише:
Пример альтруизма в медицине приведен не самый удачный.МРT не является инструментом ранней диагностики онкологических заболеваний в онкологии.
Онкологи вообще скриннингом онкозаболеваний не занимаются.И никогда заниматься не будут.Скриннингом онкозаболеваний занимаются врачи первичного звена.Семейные врачи,например.Семейные врачи в лечебных учреждениях практически не работают.
Общественный и частный сектор в версии авторов,пищущих McKinsey Quarterly
подразумевает обьединение усилий правительства и корпоративной Америки в борьбе против эпидемии морбидного ожирения и ассоциированных с ним хронических заболеваний.Медицина,которая в США на все 100% частная,к решению проблемы эпидемии ожирения не имеет.Медицина лишь вынуждена становиться все более затратной для лечения букета хронических заболеваний,вызываемых морбидным ожирением.
А вот американское правительство и корпоратная Америка достигли настоящего успеха в борьбе с курением.Если они обьединят усилия в борьбе с ожирением,то результат не замедлит отразиться на тратах государственного и частного сектора на медицину.
павло ковтонюк пише:
Не дивлячись на невдалий приклад, не бачу протиріч між словами пана Ігоря та ідеєю посту: джерела і напрямки соціальної відповідальності медичні заклади повинні шукати на полях боротьби з хворобами, а не у фінансах.
Chief пише:
\\\ лікарі сьогодні якость тяжко, без ентузіазму погоджуються, коли їх заклади називають “бізнесом”, керівників – “менеджерами”, а на самих них говорять, що вони повинні заробляти гроші. Насправді ж у цьому немає нічого антисоціального. Більше того – цей лікарський “комплекс” відволікає від справжнього соціального призначення медичних закладів.
Воно полягає у системній боротьбі із загрозами здоров’ю громади. ///
Так, з ідеалістичної точки зору – « Воно полягає у системній боротьбі із ЗАГРОЗАМИ здоров’ю ГРОМАДИ. » Та нажаль люди ще далекі від ідеалу, а тим-більше ними створені суспільні системи.
І коли вони звикнуть до бізнесу менеджерів у медичних закладах, їх заклади не будуть вести системної боротьби з ЗАГРОЗАМИ, вони будуть вести системну боротьбу з НАСЛІДКАМИ, ЗДІЙСНЕНИХ загроз, здоров’ю людей. Бо якщо ДУЖЕ ДОБРЕ боротись з загрозами – не буде наслідків, а отже скінчиться бізнес менеджерів що базується на роботі з наслідками.
Може це в них йде протидія, що без ентузіазму, на підсвідомому рівні – початку кінця.
\\\ І питання полягає не в тому, бере заклад гроші з пацієнтів чи ні. Воно в тому – який внесок він робить у боротьбу із загрозою здоров’ю людей. Якщо цей онколог за гроші (навіть за великі) знайде 5 випадків раку на ранній курабельній стадії, то чи буде він менш “альтруїстичний” за безкоштовну державну лікарню, яка вміє виявляти хворобу тільки тоді, коли допомогти вже нічим не можна? ///
Нажаль, саме в тому й є головне питання – за що заклад (лікар) бере гроші ????
1. За РОБОТУ з ЗАХВОРЮВАННЯМ.
2. За РЕЗУЛЬТАТ роботи з ЗАХВОРЮВАННЯМ.
3. За РЕЗУЛЬТАТ роботи з ЗАГРОЗАМИ виникнення захворювання.
4. За ЧАС проведений на робочому місці.
Результат, до якого призводить відповідь №4, на це питання – « виявляти хворобу тільки тоді, коли допомогти вже нічим не можна ! »
До чого призводить відповідь №1, на це питання – « криза американської системи охорони здоров’я »
Якщо будь-яка РЕФОРМА, не зачіпає другу й третю відповідь – ВОНА НІЧОГО НЕ ВАРТА.
\\\організації охорони здоров’я можуть бути як конструктивними, так і деструктивними у загальних процесах. Вони можуть “жити в собі”, і не дивитися далі власних дверей. Або вони можуть взяти на себе місію активно впливати на співвідношення сил у боротьбі із загрозами здоров’ю людей. Це не залежить від форми власності і це є справжнім соціальним призначенням організацій охорони здоров’я. ///
Для цього відповідь на ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ має бути лише №3, і тоді це дійсно не буде залежати від форми власності. Інакше вони будуть « “жити в собі ”, і не дивитися далі власних дверей. »
Забруднення – повітря, води, харчів, ліків, інформації, є найголовнішими «загрозами здоров’ю людей » , що лежать далі їх дверей !!! Чи бачив хтось, щоб десь у світі, хоч одна організація охорони здоров’я, могла (хотіла) СУТТЕВО впливати на цей чинник ???
павло ковтонюк пише:
Те, що Ви пишете, шановний Chief, є мабуть найбільш актуальним світоглядним питанням, перед яким на сьогодні стоїть охорона здоров’я в усьому світі. Мислячі люди бачать симптоми того, що охорона здоров’я “хвора”, але відповіді поки що немає. Тому неправильно буде висловлювати якісь “правильні відповіді”.
Так, сама місія медицини у західній цивілізації – боротьба із захворюваннями, подолання або їх причин або наслідків. Поки що нічого з цим не поробиш.
Друге: якщо у закладах гроші робляться на подоланні наслідків хвороб, то це значить лише одне – люди готові платити за це. Якби достатньо багато людей цінували (= готові були заплатити) за покращення здоров’я/ попередження загроз, без сумніву, приватні заклади заповнили б цей сектор.
Третє: без сумніву, цінність для здоров’я створюється як на етапі health promotion, так і на етапах профілактики, діагностики, лікування, реабілітації тощо. За логікою речей, два останні повинні бути найменш прибуткові, бо створюють доволі невеликий результат для здоров’я за доволі великих інвестицій. На жаль, так не є. Десь у хитросплетінні економічних мотивацій сидить помилка, і її необхідно знайти.
Chief пише:
\\\ Мислячі люди бачать симптоми того, що охорона здоров’я “хвора”, але відповіді поки що немає.
Тому неправильно буде висловлювати якісь “правильні відповіді”. ///
То якщо в них нема відповіді – може ті “мислячі люди” не дуже мислячі ?
І що, наявність висловлених пропозицій зі сторони тих хто має відповіді, завадить тим хто немає відповідей, лікувати “хворого”?
Чи може це потрібно розуміти так, що усіх хто висловлюється зараховувати до не мислячих, а їх пропозиції не розглядаючи зразу зараховувати у “правильні відповіді”(в лапках)?
І коли ви кажете про мислячих, кого ви маєте на увазі?
Де можна подивитись на процес їх мислення?
(Не плутати з процесом скарг й побажань)
Chief пише:
\\\ Так, сама місія медицини у західній цивілізації – БОРОТЬБА із захворюваннями, ПОДОЛАННЯ або їх причин або наслідків. Поки що нічого з цим не поробиш. ///
Дякую за підтримку, ось тут, дуже легко виділити сутність проблеми й побачити вихід.
– Якщо з цим треба щось робити, то мінімум для початку потрібно хоча-б не запозичувати собі те з чим потім потрібно буде щось робити. Тобто, хоча-б не створювати самим собі зайвих проблем, щоб потім не потрібно було казати “що вже нічого з цим не поробиш”.
Місія НОРМАЛЬНОЇ медицини, має бути – РЕЗУЛЬТАТ боротьби й подолання, а не ПРОЦЕС боротьби й подолання.
Це має бути сутністю плану побудови системи охорони здоров’я, закладеним у стратегію фінансування головного інструмента – медичну галузь, і дотичних до неї під(над)систем.