Реформа в Нідерландах: невидима рука ринку в дії
Близько року тому я писав про сміливу реформу в охороні здоров’я, які розпочав уряд Нідерландів у 2006 році. Реформа полягає у відмові уряду (!) від обов’язкового державного медичного страхування і повний перехід на ”ринкову” страхову модель. І це в самому центрі “соціалізованої” Європи! Було надзвичайно цікаво дізнатися про хід і попередні результати голандських реформ. І от мені випав щасливий випадок особисто поспілкуватися з людиною, чиєю роботою є прискіпливе стеження за розвитком і результативністю реформи. Ця людина – Вім Гроот, професор економіки охорони здоров’я в Університеті Маастріхту (Нідерланди) та член Ради з громадського здоров’я та охорони здоров’я Нідерландів (Council of Public Health and Health Care in the Netherlands). У цій статті – витяги з особистої бесіди та із статей пана Гроота на тему реформи охорони здоров’я в Голандії.
На пряме прохання охарактеризувати у двох словах – спрацювала реформа чи ні, пан Гроот відповів “так, спрацювала”. Спробую у кількох словах нагадати, що ж відбулося в охороні здоров’я Голандії у 2006-му.
Загальнообов’язкове державне страхування було припинено. Замість цього кожного голандця зобов’язали придбати базовий медичний страховий поліс у будь-якої з приватних компаній. Цей поліс коштує фіксовану визначену урядом ціну, яка складає близько 1000 євро на рік. Покриває такий поліс базовий набір допомоги: послуги сімейного лікаря, спеціалістів у лікарнях, ліки за призначенням, гінекологічну допомогу та допомогу по народженню дитини. Дітей до 18 років держава лікує безкоштовно, а людям з низьким рівнем доходу держава відшкодовує вартість базової страховки. Будь-яка людина вільна купувати будь-який інший, більш розширений страховий план понад базовий відповідно до своїх потреб. Страховим компаніям заборонено відмовляти громадянам у страхуванні. Але держава покриває ризики, які беруть на себе страховики із спеціального Фонду Урівнювання Ризиків (Risk Equalization Fund), який формується із відрахувань з доходів громадян. Отже, страхові компанії конкурують за пацієнтів, лікарні і фармвиробники конкурують за те, щоб їх обирали страхові компанії. Цю модель голандці називають “managed competition” – регульована конкуренція.
Що ж відбувається у результаті реформи через 3 роки після її запровадження? Ось які головні наслідки змін називає пан Гроот.
1. З’явилася потужна конкуренція між страховиками на рівні цін за страхові плани. У страхових компаній, щоб зберегти свій прибуток, з’явився сильний стимул знизити витрати на лікування пацієнтів. Кожна компанія намагається запропонувати найкращий страховий план за найнижчу можливу ціну – адже пацієнт вільний не перепідписувати контракт наступного року.
2. Посилилася конкуренція за якість медичних послуг між лікарями та закладами. Страховим компаніям вигідно брати на котракт лікарів та заклади, які лікують найбільш ефективно за найменшу ціну. Лікарні намагаються потрапити до числа т.зв. “обраних постачальників” (preferred providers) – закладів, яким страхові компанії надають особливу перевагу і заключають з ними більш вигідні угоди.
3. Знизилася вартість ліків. Під тиском з боку страховиків фармвиробники знижують ціни на генеричні препарати. Дуже поширеною стала практика відшкодування вартості лише найбільш дешевого у своєму класі генеричного препарату. Ця політика призвела до зниження вартості ліків на 5-10% щороку.
Як видно, “невидима рука ринку” подіяла на повну потужність. Без особливих регулювань з боку держави (навіть при зменшенні цих регулювань) можна спостерігати підвищення якості допомоги, зниження її вартості при високому рівні доступності (базові страхові плани мають 98% громадян!). Чи не чудовий приклад того, що для якісних змін державі іноді варто не збільшувати, а зменшувати свій вплив на охорону здоров’я?
Loading ...
AndreyN пише:
что мешает полностью “слизать” такую систему для Украины? Я вам отвечу: в ней мало мест куда может вклиниться коррумпированный чиновник, разве что в процесс лицензирования страховых компаний…
Igor Bulatov пише:
Не стоит,однако,забывать,что Голландия-одна из немногих стран в мире,где коммунизм уже построен.Валовой национальный продукт Голландии на душу населения превышает украинский в семь раз.Голландия-маленькая страна с населением,равным населению Киеа и области.Поэтому,им можно легко экспериментировать.В проводимой в Голладии реформе по прежнему много неизвестных факторов,которые могут проясниться через десяток лет и изменить курс реформы.С моей точки зрения,разница в системе финансирования медицины в странах большой восьмерки заключается в основном в деталях,с помощью которых правительства этих стран пытаются создать иллюзию социальной справедливости в сфере медицины для своего электората.Такая иллюзия относительно легко достигается в более богатых странах большой восьмерки.И небольших по размеру электората,который не возражает отдавать вплоть до 65% своих доходов в налоги.Благодаря такой налоговой системе,в странах с уже построенным коммунизмом,разница между богатыми и бедными становится очень небольшой.
Бедным странам практически невозможно создать даже иллюзию какой-либо социальной справедливости.Особенно в области медицины и здравоохранения.Бедным странам предстоит длинный путь построения гражданского общества,главной ценностью которого является человеческое здоровье и жизнь.
В бедных банановых республиках реальную ценность имеют только жизнь и здоровье элиты.Жизнь и здоровье всего остального населения банановых республик представляет для элитарного правительства лишь
надоедливую стаью бюджета,которую можно вычеркнуть при первой возможности.
Igor Bulatov пише:
What’s Happening in…the Netherlands?
http://www.healthbeatblog.org/2008/06/whats-happening.html
павло ковтонюк пише:
Мне кажется, у голландцев стоит поучиться одному: им удалось настроить систему так, что все стороны конкурируют за то, как сделать услугу качественнее за меньшие деньги. То есть за пациента.
В США это большая проблема.
В Украине есть предпосылки к тому, чтобы создать такую конкуренцию. И позвольте выразить смелую мысль – эти предпосылки посильней, чем в США, где все игроки очень прочно финансово завязаны в существующей системе.
Igor Bulatov пише:
Голланцы еще не созадали такую систему.Ини ее только пытаются создать.Путем жесткой государственной регуляции страховой индустрии.Цель реформы-сбросить бремя финансирования бесплатного здравоохранения с плеч государственной бюрократической машины на плечи частной страховой индустрии.Но не создание конкурентоспособной системы медицины.Поскольку страховые компании обязаны страховать всех,они конкурируют в основном между собой за количество пациентов и в конечном счете за количество денег.Но ни в коем случае не за качество медицины.Это абсолютно ясно уже через 2 года после начала реформы.Более того,те компании,которые оплачивают максимальный перечень медицинских услуг,должны его либо сокращать,либо выходить из бизнеса.В настоящее время на страховом рынке Голландии происходит быстрая консолидация страховых компаний (уменьшение их числа)с резким сокращением перечня медицинских услуг,оплачиваемых ими.Следующим этапом будет поиск дешевых источников медицинского обслуживания.В Голландии,как стране очень маленькой,их наити очень трудно.Страховые компании будут предлагать возить своих пациентов в Испанию,где медицина дешевле.Но далеко не качественнее.Это уже происходит.Чего не происходит,так это действительного повышения качества медицины.
Страховым компаниям глубоко наплевать на качество медицины,которую они обязаны оплачивать.Основная задача рыночного страхового бизнеса-это делание денег путем распределения риска выплат (риск заболеть для клиентов) и ограничения выплат(нормирование,рационирование).Таким образом,голланское правительство просто передало громоотвод из своих рук в руки частной страховой индустрии.
США этот урок уже прошла много лет назад.Периодически,когда цены на медицину начинают расти особенно высокими темпами,американское правительство начинает заниматься имитацией реформ,водить ограничения на страховые кампании,как любимуе детища Wall Street.Кстати,Страховые компании,оперирующие на Голландском рынке,также,как и американские,должны выглядеть хорошо в глазах Wall Street инвесторов.
Chief пише:
\\\ Близько року тому я писав про сміливу реформу в охороні здоров’я, які розпочав уряд Нідерландів у 2006 році:
1) Реформа полягає у відмові уряду (!) від обов’язкового державного медичного СТРАХУВАННЯ і повний перехід на ”ринкову” СТРАХОВУ МОДЕЛЬ.
2) Загальнообов’язкове державне СТРАХУВАННЯ було припинено. Замість цього кожного голандця зобов’язали придбати базовий медичний СТРАХОВИЙ ПОЛІС у будь-якої з приватних компаній.
3) ЦЕЙ ПОЛІС .. Покриває .. базовий набір допомоги: послуги сімейного лікаря, спеціалістів у лікарнях, ліки за призначенням, гінекологічну допомогу та допомогу по народженню дитини.
4) СТРАХОВИМ КОМПАНІЯМ заборонено відмовляти громадянам у страхуванні. Але держава покриває ризики, які беруть на себе СТРАХОВИКИ із спеціального Фонду Урівнювання Ризиків (Risk Equalization Fund), який формується із відрахувань з доходів громадян.
Ось які головні наслідки змін називає пан Гроот:
1. З’явилася потужна КОНКУРЕНЦІЯ МІЖ СТРАХОВИКАМИ, ///і у зв’язку з цим\\\
а) посилилася конкуренція за якість медичних послуг
в) знизилася вартість ліків. Під тиском з боку страховиків
Чи не чудовий приклад того, що для якісних змін державі іноді варто не збільшувати, а зменшувати свій вплив на ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я? ///
Цікаво, а помітив хтось, що усі ці реформи, не мають ніякого відношення до охорони здоров’я?
Що усі ці реформи, по суті, це реформи лише страхової діяльності, хоча по формі – всі балачки про охорону здоров’я. Тому згодом виявляємо що то була лише імітація реформ. А насправді, все залежить лише від рівня конкуренції (монополізму).
павло ковтонюк пише:
Дякую за останній коментар! Він, здається, підтверджує мою давню думку: держава в сфері охорони здоров’я займається не безпосередньо охороною здоров’я. Більша частина її роботи лежить у сфері економіки (розподілу обмежених ресурсів) і фінансів у охороні здоров’я. І не бачу в цьому нічого поганого. Це треба визнати – не держава лікує. В її компетенції – мудро розподіляти гроші громадян на охорону їх здоров’я.
В зв’язку з цим ось вам контроверсійна думка: якщо держава також має заклади у своїй власності і вони мають пріоритет фінансування але програють недержавний за результатами, то наскільки це мудро – фінансувати їх з бюджету? Наскільки це відповідає інтересам людей – платників?
Chief пише:
\\\ держава в сфері охорони здоров’я займається не безпосередньо охороною здоров’я. ///
\\\ не держава лікує. В її компетенції – МУДРО розподіляти гроші громадян на охорону їх здоров’я. ///
\\\ .. держава .. має заклади у своїй власності і вони .. ПРОГРАЮТЬ недержавним ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ, то .. це МУДРО – фінансувати їх з бюджету!!!???!!!
.. це відповідає інтересам людей – платників!!!???!!! ///
Якщо дуже УВАЖНО подивитись на ваші запитання, то в них вже є відповіді на всі запитання.
Якщо для платників, потрібен не процес, а результат.
- Держава займається не тим, і не так!!!
І якщо держава не займається, реформою того що має відношення до ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, а лише премудростями розподілу грошей, то навіщо всі скрізь розповідають про реформи в охороні здоров’я?
В такому разі так потрібно і писати – реформа фінансових структур що фінансують медичну галузь. А-то люди реформують, і самі не знають що вони реформують.
)