Для сили своїх функціональних обов’язків, у вас повинна бути сила фінансового зацікавлення не у хворому клієнті а у здоровому. Для реалізації цієї умови потрібно відмовитись від отримання коштів за процедуру, чи проведений час на робочому місці, бо це ставить хворобу людини на місце зацікавлення для (=) лікар + фармацевт + чиновник.

Це є СИСТЕМОТВОРЧА умова вищого порядку, яка робить усе погане, що ви вище описали, з чим бореться усе людство, того не помічаючи, за допомогою – виховання, норм, правил, законів, контролерів, перевірками, тощо, тим самим роблячи собі слонячу послугу – безперервно підвищуючи цією боротьбою собі ціну лікування.

Ці ДОІСТОРИЧНІ методи вже давно застаріли, на державному рівні цими методами можна було боротись з “травником одинаком”, з одною клінікою що є лише одна у приватника…

У той час коли бюджет мережі фармкомпаній чи клінік перевищує бюджет деяких держав, ця модель стриМування вже не діє. У цих умовах фармацевтичний бізнес може купити усіх чиновників загалом, і мати з цього прибуток, бо вони будуть працювати на того хто більше платить, а не на виконання своїх обов’язків, теж саме й з платними клініками що отримують прибуток з хворого населення.

Подальші намагання втримати таку модель відносин, приведе людство до самознищення.
Знаєте як працює живий організм? – коли він проходить точку неповернення, падаючи з 10 поверху – якби тіло не звивалось, якби воно не розуміло – що потрібно зробити, воно вже не може нічого зробити проти того, чого прагне система відносин вищого порядку – виконуючи дію закону гравітації…

Коли закон вищого порядку захоплює УСЮ систему, в нашому випадку медична галузь, під впливом тяжіння зацікавленості у хворому клієнті, де вага всієї системи вже переважає над застарілими засобами втримування… ми потроху, з прискоренням, наближаємось до обриву – до точки неповернення.

Щоби відвернути неминучу катастрофу потрібно шукати інші методи стриМування, що не розвивались вже декілька сторіч, на противагу медичному бізнесу, що розвивався усі ці роки, і вже переважає застарілу протидію стримування.

– Як це зробити? – Дуже просто! Як рабовласники зробили щоб їх раби не розбігались – вони дали їм волю, і тепер раби бігають між рабовласниками за власним бажанням, і до нині. Тобто рабовласники знайшли рецепт зацікавленості для рабів (повернення вектору зацікавленості рабів у потрібному рабовласнику напрямку) – фіксована зарплата, що дорівнює колишнім загальним витратам на примусове утримання, й забезпечення їх працездатності. Отже раби почали самі виконувати усі забаганки рабовласників, щодо праці, зі своєї ініціативи, що навіть здешевило витрати й трохи підвищило продуктивність праці. А людство сприйнявши це за прогресивний та єдино можливий рецепт оплати праці, перенесло рабство й у державну систему…, й дивується корупції й безвідповідальності, але це тема іншої дискусії.

Усі наші проблеми від того, що інтереси тих хто втримує працюючих, і тих хто відпрацьовує своє утримання, є ПРОТИЛЕЖНО НАПРАВЛЕНІ, відповідно до усіх нині діючих моделей фінансування:

– ті хто утримують медичну галузь – клієнти – хочуть бути здоровими
– ті хто обслуговує клієнтів – медицина – хоче щоб їх клієнти-утримувачі були хворими
– при бюджетному фінансуванні зацікавленість медицини переходить на рівень махінацій з статистикою й байдужості до клієнтів. Так само як і зацікавленість клієнтів, до сплати податків на утримання своїх утриманців-медиків.

Отже, зрозумівши метод суспільного системотворення, потрібно почати його використовувати, й не тільки для медичної галузі. Так само, потрібно зробити умови, щоб медична галузь виконувала зі своєї ініціативи те, що від неї зараз вимагається робити примусово – через контролерів, норми, правила, закони, стандарти, …, .., – для цього потрібно звільнити медицину з примусових робіт та примусової якості цих робіт – звільнити з рабства, зробити медицину зацікавленою у тому самому напрямку що й їх клієнти-утримувачі.

Переходячи у практичну площину – медичні заклади мають ставати страховими, без участі окремих страхових компаній (сторонніх бюджетів), у стосунках з клієнтом-утримувачем.
Тоді вже не фармацевтичні компанії будуть будувати свої клініки для продажу МОЖЛИВО добре проконтрольованого виробництва, а навпаки – клініки будуть будувати свої фармацевтичні фабрики, які не буде потреби контролювати. Що поверне вектор устремління системи – вектор гравітації зацікавленості – від обриву у протилежному напрямку, спочатку медиків а потім і фармацевтів а за ними й усіх чиновників.

Детальніше – по пунктам та з ілюстраціями, пропозицію можна розглянути на зазначеному нижче форумі, та при бажанні зручно дискутувати.
http://www.privatmed.in.ua/viewtopic.php?t=396

Не зовсім згідна про страхові компанії. Наразі страхується переважно найбільш працездатне, активне населення, яке хворіє менше за «пересічного» українця. Це переважно жителі міст, зокрема, працівники успішних компаній, які пропонують соціальні пакети і в тому числі, страхування здоров’я. Страхові компанії дуже непогано жили (принаймні до кризи), деякі відкривали свої клініки.

Стосовно того, що лікування сьогодні означає «пропіть курс препарата» – згідна на 100% . В мене особисто складається таке враження що окрім «глотання таблеток» інші методи лікування просто відстуні. В мене вдома назбиралась чималенька торбинка лікарських препаратів, які я за рекомендацією лікарів купила, а потім передумала пити… або недопила…..але це вже інше питання про небажання пацієнтів слідувати рецепту лікарів, чи може спрацьовує інстинкт самозбереження…