В Україні медицина є бюджетна і приватна. На сьогоднішній день потуги створити страхову медицину не увінчались великим успіхом.  Як правило страхуються тільки ті люди, які мають ті чи інші проблеми із здоров’ям, тому страхові компанії або банкрутують, або не можуть в повній мірі виплатити страхові відшкодування.  Про “меркантильні” інтереси медперсоналу уже не йдеться, тому медики від бюджету отримують зарплату, яка в перерахунку на членів сім’ї  лежить далеко за межою бідності, а страхова медицина про додаткову оплату праці медиків навіть не думає. Оскільки “спасіння потопаючого – справа рук самого потопаючого”, медики рятуються, як можуть.  Дехто отримує від “вдячних” пацієнтів гонорар, який чомусь називають “взяткою”, дехто більш рішучий йде працювати або “підпрацьовувати” в приватні структури, чим викликає вороже відношення “братів по цеху”, що не мають сміливості працювати приватно.

Медпрацівники додатково можуть отримати дивіденди, беручи участь в аптечному бізнесі або мережевому маркетингу.

Оптимальним в аптечному бізнесі для лікарів є їх безпосередня фінансова участь в створенні аптеки чи аптечного кіоску, коли  вмілий і раціональний підбір препаратів дозволяє такій аптеці зменшити втрати, пов’язані  з простроченням терміну зберігання препаратів  і відповідно отримати більші прибутки.  Декому з лікарів аптекарями запропонована винагорода за “іменні” рецепти. Рано чи пізно про це стає відомо пацієнтам, що призводить до не зовсім приємних відгуків населення про медиків…..

Що ж тоді робити “голим, босим, без чобіт” медпрацівникам, які посилено рекламують фармацевтичних монстрів або чужий аптечний бізнес ???
На щастя розвелось мережевих компаній до “кольору та вибору”, що в більшості випадків мають досить непогану продукцію, якій часто, на жаль, приписують унікальні властивості. Тому таким компаніям і лікарям є про що “поговорити”. Працюючи таким чином, лікар має можливість реалізувати свої знання і отримати за це, в деяких випадках, значну матеріальну винагороду. Компанія теж в виграші – отримує дипломованого консультанта своєї продукції, не вклавши в освіту лікаря ні копійки. Правда є серйозні компанії, що проводять лікарські конференції, де медики можуть поділитись своїм досвідом в ефективності тих чи інших препаратів  певного виробника.
Проте є суттєве “але” – вступивши в мережеву компанію, лікар втрачає можливість популяризувати свій досвід, пов’язаний з застосуванням тих чи інших засобів чи методик. Закони конкуренції  жорсткі і вимагають не рекламувати продукцію інших компаній чи інші методики, якими б хорошими вони не були. Проте слід зазначити, що не існує в світі жодної мережевої компанії з продукцією якої можна було б вирішити всі проблеми, з якими пацієнти до нас звертаються. Панацея (дочка Ескулапа) – ще бродить світом і шукає свій еліксир.

Доля надала нам можливість надіти білі халати, які мали б відображати чистоту душі медпрацівника. Кому, як не лікарю, страждущий розкриває свою душу, шукаючи допомоги і поради! А що часто отримує взамін? Щирість, співучасливість, розуміння? В очах лікаря хворий часто читає: “поміг би я тобі, але що мені з того буде?” Тому і втікають пацієнти до різного роду цілителів та представників “мережевої індустрії здоров’я” – бо там до їхніх проблем ставляться більш уважно, ще і гроші заробити пропонують.

Чому не дозволити медикам в поліклініках відкрити платні кабінети профілактики та реабілітації, де лікарі закладу в позаробочий час мали б можливість ознайомити пацієнтів з високоефективними профілактичними засобами  та методиками,  залучуючи населення до культури здорового способу життя? Пацієнти самі вирішать, чи підходить їм та чи інша продукція для оздоровлення, а медики не будуть вступати в безпосередні грошові відносини з пацієнтами, в той же час отримуючи додаткові засоби існування для своїх сімей !

Але тут вступає в бій “важка артилерія” – чиновники від бюджетної медицини,  заангажовані фармацевтичними монстрами. І ніхто, починаючи від глави держави і закінчуючи найменшим “клерком” МОЗ України, з висоти свого набитого делікатесами кишківника, не хоче думати про напівголодні родини медпрацівників саме бюджетної сфери.

Які найбільші вороги здоров”я людей? Відсутність віри в результати лікування і скупість. Ні фармацевтичним компаніям, ні чиновникам від медицини не потрібне здорове населення! Одні через свою скупість хочуть “підсадити” на свої препарати все людство – щоб здерти більше грошей. Другі, через свою скупість, не хочуть донести до населення правдиву інформацію про побічну дію більшості препаратів. Тому що  вони втратять  доступ до “корита” від фармацевтичного бізнесу, а через свою правдивість можуть втратити своє “нагріте” місце! Самі ж хворі, через свою скупість, не хочуть платити за інформацію про збереження своє здоров’я, перекладають те, що мають робити самі, на плечі медпрацівників – і в результаті: “Скупий платить двічі…” Для лінивого і скупого пацієнта завжди найдеться винуватий – лікар,  саме той, хто щиро захотів допомогти страждущому… “Чужими руками добре жар загрібати, а непотріб –розгрібати.”  Ото ж то ми  часто маємо,  коли “вдячний” пацієнт, не переклавши на плечі лікаря свій мішок лайна,  просто витрясає його на голови всім медпрацівникам!

Я вважаю, що ми повинні, в силу своїх функціональних обов’язків, допомогти хворому розібратися в причинах його проблем, вказати шлях до зцілення. Звичайно, це є важка робота і вона має гідно оплачуватись. Я не говорю про термінальні стани, коли треба не проводити “душеспасінні ” розмови – а просто рятувати життя людині. Але після оперативного лікування чи інтенсивної терапії прийде або морг, або реабілітаційний період. Ми, лікарі, через нашу скупість (потратити час на “пусті” балачки), випускаємо хворого з “поля зору” – навіщо напружуватись безплатно, припече – сам прибіжить. А пацієнт, через свою скупість – не хоче платити за інформацію про повну реабілітацію свого здоров’я, та тратити на це свій час.

Я закликаю проявити щедрість – дайте хоч трошки інформації пацієнту і дайте йому вибір: чи платити за збереження свого здоров’я, чи проявити по відношенню до себе і свого консультанта СКУПІСТЬ і  чекати коли знов “припече”!

Лікарі, станьте цілителями і організаторами оздоровлення – і тоді вдячні пацієнти достойно оцінять ваші старання!