Етична медична математика
Нещодавно ми говорили про етичні питання в медичному бізнесі, пов’язані з тим, що коли вибираєш альтернативи лікування за ціною, це в якийсь момент доходить до того, що різниця в ціні починає дорівнювати різниці між життям та смертю. Тоді я навів декілька прикладів, які спали мені на думку. Але ось нещодавно зустрів реальний приклад такої етичної дилеми. Цей приклад супроводжується ще й голосуванням, яке дало доволі цікаві результати.
На порталі Medscape з’явилася стаття про те, що за останні роки вартість лікування окремих видів раку значно зросла. Та настільки, що тепер невідомо, чи варто витрачати гроші на пацієнтів із сумнівним результатом витрачання цих грошей…
Як показали дослідження, нові способи лікування пізніх стадій раку кишечника виявилися в значній мірі дорогими. Це ставить етичне питання про те, чи варто за такі кошти продовжувати життя пацієнтів на короткий термін, якщо їх одужання неможливе…
“Реальність у тім, що ми маємо обмежені ресурси, і вони повинні бути зосереджені там, де вони зможуть зробити найбільше добра”.
Але що таке найбільше добра? Де його більше: у економії на “безнадійному” випадку, щоб вилікувати два більш легких чи у ще одній часточці надії для людини, яку медицина визнала “невиліковною”. Математично добра більше у першому випадку. Але про таку математику я вже писав раніше – у Німеччині 30-х приблизно за такою логікою дійшли до необхідності економії на людях з хронічними невиліковними хворобами та на психічно хворих.
Одним словом, про що говорить цей випадок з раком? Про те, що лізти в глибини медичної етики – справа невдячна. Але ця фраза не вирішує питання для лікарів та менеджерів лікарень і страхових компаній, яким доводиться вирішувати такі питання на свій розсуд.
Loading ...
Myroslava пише:
Обмежені ресурси завжди призводять до дилеми вибору і відмови. Макрорівень (державний рівень) не розглядає окремі випадки, а визначає вигоди для «середньостатистичного» «пересічного» громадянина і це , на мою думку, правильно.
Але важливим елементом є правильно визначити і зробити аналіз витрат – ефективності – вигоди, з урахуванням можливих змін у майбутньому. Я не спеціаліст з політики фінансування в охороні здоров’я, але читала про те, що «вумні» епідеміологи давно прорахували, що для того самого «середньостатистичного» найкращим для здоров’я є профілактичні заходи, особливо враховуючи «хронічний профіль» теперішніх і майбутніх пацієнтів.
Якщо вдатись в майже філософське розуміння побудови здоров’я людини, ми маємо говорити не про медицину, а про спорт, психологію, відносини у сімї, освіту, соціально – економічні умови для людини і спрямовувати кошти в ці немедичні сфери.
Отже, всі на спортмайданчик! Фізкульпрівєт!
павло ковтонюк пише:
=)
Ну, воно то так, але ж завжди існуватимуть хвороби. Віруси, рак, травми…
І от випадок – є палата, там 3 хворих з переломами хребта. Усім треба операції. Шанси вижити у одного – 10%, операція надзвичайно дорога. У інших шанси набагато вищі, але якщо зробити операцію першому – невідомо чи залишаться на них кошти.
Все зрозуміло, якщо кожен оплачує лікування сам. А що робити, коли це робить держава? Всі троє – однакові платники податків. Тобто перед державою рівні.
Що робити? Хоронити першого і максимально лікувати інших? Чи іти до останнього з першим, і робити все що можна для двох?