Сто разів мені доводилося чути таке: “Бізнес в медицині – особливий, він не такий як інші, і його не можна порівнювати з іншими”. Десь поряд з цим також були фрази “Пацієнта не можна називати клієнтом” ну і таке інше. Я завжди переконував людей у зворотньому. Чому? Бо ці фрази служили чудовим прикриттям тому, що можна особливо не напружуватися. Не долати страшні болячки нашої медицини – відсутність сервісу, небажання інформувати людей про їх здоров’я (”опускатися до їх рівня”), наплювання на задоволеність пацієнтів тощо.

Але сьогодні особливо багато думав про те, що медицина – справді особливий бізнес.

Згадалися кілька конкретних випадків. Один з них – початок фільму Майкла Мура “Sicko”, де розповідається про чоловіка, якому при роботі на електропилці відрізало 2 пальці. У нього не було страховки, а в лікарні сказали так: пришити середній палець коштує 60,000$, а безіменний – 12,000$. Чоловік обрав безіменний, щоб носити обручку.

Я домислив драму ще далі і уявив ситуацію, коли нейрохірург вам говорить, напиклад, таке: “Я можу поставити вашого родича  на ноги за 50,000$, бо вставлю йому дорогий імплантант у хребет, або за 5,000$ просто зроблю корсет на зламаній ділянці, але ваш родич швидше за все буде їздити у інвалідному візку все життя”. А у вас – тільки 5,000$.

Або давайте ще далі. “Я під’єднаю вашу дитину до наднового апарату, який поверне її до життя за 200,000$, за 50,000$ я виведу її з коми, але вона буде прикута до ліжка, або безкоштовно буду підтримувати їй життя в комі тижні зо два, доки вона не помре”.

Драматично, правда?

Чи може діяти така економіка в медицині? Зізнаюся чесно – я не знаю. З точки зору лікарні – все одно ці випадки повинні бути оплачені, а в закладах їх трапляється багато. То що – збанкрутіти але врятувати життя/поставити людину на ноги?

А з іншого боку – так неприємно думати про те, що на життя людини ставиться цінник… От у останньому випадку виходило, що життя людини коштує 200,000$.

Але знаєте, що найгірше? Найгірше те, що озброївшись такими випадками деякі ідуть будувати у медицині комунізм. А ми знаємо, що це. Це коли тебе героїчно повернуть до життя у випадку страшної травми і ніколи не подумають про ціну. Але з іншого боку – будуть все життя заганяти в могилу жахливим лікуванням випадків, де героїзм не потрібен, а потрібен просто нормальний людський підхід.

Ні, я досі дуже твердо переконаний: те, що медицина не хоче вважати пацієнта клієнтом – жахливо. Те, що медицина не хоче працювати як нормальний бізнес – жахливо. Саме це і тримає нас у тому середньовіччі, в якому ми знаходимося. Але як бути з випадками, про які я говорив – я не знаю. Це одне з питань, відповіді на які я досі не дав в моєму житті.