Бізнес в медицині – особливий?
Сто разів мені доводилося чути таке: “Бізнес в медицині – особливий, він не такий як інші, і його не можна порівнювати з іншими”. Десь поряд з цим також були фрази “Пацієнта не можна називати клієнтом” ну і таке інше. Я завжди переконував людей у зворотньому. Чому? Бо ці фрази служили чудовим прикриттям тому, що можна особливо не напружуватися. Не долати страшні болячки нашої медицини – відсутність сервісу, небажання інформувати людей про їх здоров’я (”опускатися до їх рівня”), наплювання на задоволеність пацієнтів тощо.
Але сьогодні особливо багато думав про те, що медицина – справді особливий бізнес.
Згадалися кілька конкретних випадків. Один з них – початок фільму Майкла Мура “Sicko”, де розповідається про чоловіка, якому при роботі на електропилці відрізало 2 пальці. У нього не було страховки, а в лікарні сказали так: пришити середній палець коштує 60,000$, а безіменний – 12,000$. Чоловік обрав безіменний, щоб носити обручку.
Я домислив драму ще далі і уявив ситуацію, коли нейрохірург вам говорить, напиклад, таке: “Я можу поставити вашого родича на ноги за 50,000$, бо вставлю йому дорогий імплантант у хребет, або за 5,000$ просто зроблю корсет на зламаній ділянці, але ваш родич швидше за все буде їздити у інвалідному візку все життя”. А у вас – тільки 5,000$.
Або давайте ще далі. “Я під’єднаю вашу дитину до наднового апарату, який поверне її до життя за 200,000$, за 50,000$ я виведу її з коми, але вона буде прикута до ліжка, або безкоштовно буду підтримувати їй життя в комі тижні зо два, доки вона не помре”.
Драматично, правда?
Чи може діяти така економіка в медицині? Зізнаюся чесно – я не знаю. З точки зору лікарні – все одно ці випадки повинні бути оплачені, а в закладах їх трапляється багато. То що – збанкрутіти але врятувати життя/поставити людину на ноги?
А з іншого боку – так неприємно думати про те, що на життя людини ставиться цінник… От у останньому випадку виходило, що життя людини коштує 200,000$.
Але знаєте, що найгірше? Найгірше те, що озброївшись такими випадками деякі ідуть будувати у медицині комунізм. А ми знаємо, що це. Це коли тебе героїчно повернуть до життя у випадку страшної травми і ніколи не подумають про ціну. Але з іншого боку – будуть все життя заганяти в могилу жахливим лікуванням випадків, де героїзм не потрібен, а потрібен просто нормальний людський підхід.
Ні, я досі дуже твердо переконаний: те, що медицина не хоче вважати пацієнта клієнтом – жахливо. Те, що медицина не хоче працювати як нормальний бізнес – жахливо. Саме це і тримає нас у тому середньовіччі, в якому ми знаходимося. Але як бути з випадками, про які я говорив – я не знаю. Це одне з питань, відповіді на які я досі не дав в моєму житті.
Loading ...
Leonid Voloshenko пише:
Підтримую Вас, Павле, в докладанні зусиль, аби наша медицина працювала на перевірених світовою практикою бізнес-моделях, незважаючи на те, що на багато запитань світова спільнота шукає і завжди буде шукати відповіді.
Проблема, яку Ви поставили в пості, вирішується в регульованому ринку медичних послуг багатьох країн за допомогою нормування медичних послуг. Це далеко не найкраще рішення, але кращого на сьогодні нема. Це як Чєрчіль колись сказав, що демократія погана річ, але кращого людство ще не вигадало (вибачте, може я трохи перефразував). Нормування медичних послуг здійснюється досвідченими фахівцями (страхові фонди, органи охорони здоров’я) за допомогою складних методик з урахуванням фінансових можливостей системи.
Sanosa пише:
Бізнес може бути різним, але він є. Його не бути не може. Наведені Вами приклади – це швидше приклади різноманітних табу. Табу на теми для обговорення, що були сформульовані історично на теренах колишнього СРСР і не тільки СРСР. Варто підняти тему «цінників на життя» і вас обов’язково зацькують. Це буде розцінено як цинізм і т.д. і т.п. При цьому розмови про вартість одного квадратного метра землі на кладовищі – це вже норма. Хтось робить бізнес на житті, хтось на смерті, хтось на здоров’ї, хтось на хворобах. Проблема в тому, що бізнес має працювати за моделями і законами. В іншому випадку появляється тінь, хаос, олігархи і циніки. Я підтримую Леоніда в ідеї ринку медичних послуг, але питання ступеня їх ручного керування (регулювання) відкрите і дискусійне.
Тарас Жиравецький пише:
Коли існує монополія ми можемо її оцінити, але змінити важко і практично неможливо без бажання керівництва монополії. Монополія це теж форма бізнесу, тому маємо такий ефект – купа розмов і неможливість щось змінити, а лікарі так налякані що їм теж хочеться хоч якоїсь стабільності, вони доречі бачать повірте краще ніж будь хто з пацієнтів чи менеджерів, але змінит не можуть. Треба перш за все сказати, що медицина це бізнес держави (тих людей які ним керують), томі всі питання і пропозиції до цих людей, я прогнозую що всі ці ідеї які ви пропонуєте будуть втілені, коли – невідомо, але це станеться принцип розвитку будь-якого бізнесу.
Chief пише:
\\\
1) Ні, я досі дуже твердо переконаний: те, що медицина не хоче вважати пацієнта клієнтом – жахливо (НА 60,000$, ЧИ – 12,000$).
2) Те, що медицина не хоче працювати як нормальний бізнес – жахливо (ЗА 200,000$, ЧИ ЗА 50,000$).
3) Саме це і тримає нас у тому середньовіччі, в якому ми знаходимося (ДЕ НА ЖИТТЯ ЛЮДИНИ НЕ СТАВИТЬСЯ ЦІННИК…).
Але як бути з випадками, про які я говорив – я не знаю.
Це одне з питань, відповіді на які я досі не дав в моєму житті.
///
А я знаю, відповідь на ці питання.
– Треба щоб предметом бізнесу медицини, був процес роботи не з хворобою, а процес роботи зі здоров’ям.
Тоді усі наведені вами приклади повернуться з точністю до навпаки.
1) Коли пальці будуть пришивати усі і безкоштовно, бо це дасть більший прибуток закладу по результату одужання. Де втрата пальців взагалі буде унеможливлена, бо це принесе збитки закладу.
2) Коли будуть вставлятись найдорожчі імплантати бо це дасть більший прибуток закладу по результату одужання. Де проблеми з хребтом будуть унеможливлюватись, бо це приносить збитки закладу.
3) Коли будуть застосовуватись найновіші апарати бо це дасть закладу прибуток по результату одужання, замість збитку по результату смерті. Де проблеми з дітьми будуть мінімізовані, бо це приносить збитки закладу.
– Коли люди будуть купувати саме те що їм потрібно, а не прихований і незрозумілий процес досягнення цього.
Тоді система бізнесу буде перебудовуватись на досягнення цього мінімальними найдешевшими заходами, що можуть досягатись навіть без процесу – боротьби з наслідками, а й дешевими профілактичними заходами.
У всіх наведених вами прикладах, ДЛЯ закладу, ціна стояла не як ціна життя чи одужання, ціна тут стояла на ПРОЦЕСІ спроби досягнути цього. Тому з розвитком технологій процес завжди дорожає.
І це вигідно усім долученим до цього ділянкам, крім піддослідної у цих умовах людини-кліента-паціента.
– Коли для закладу, клієнт і пацієнт у одному лиці, будуть розведені у часі і просторі, тоді НА ЖИТТЯ для ЛЮДИНИ, НЕБУДЕ СТАВИТЬСЯ ЦІННИК…, у будь-які часи.
павло ковтонюк пише:
Дякую за коментарі.
Дозвольте окремо зупинитися на відповіді на останню репліку.
Те, що Ви говорите – просто і правильно, але не легко.
Безперечно, “продуктом” медицини повинен бути результат для здоров’я пацієнта. За цю ідею і боремося. В тому числі на сторінках цього блогу.
Але це не знімає питання про те, що різний результат можна досягти за різні гроші. Конкуренція за результатом – найкращий драйвер якості, бо тоді усі змагаються за те, як зробити результат дешевше, а не дорожче.
Але різні результати будуть продовжувати коштувати по-різному. І комусь треба буде платити за це, і вибирати, за що платити – за дешеве підтримання життєдіяльності чи дороге повне одужання.
Другий момент. При всьому моєму бажанню добра людству, я визнаю, що медицина не буде і не повинна працювати із “здоров’ям”. Я вважаю, що перепрофілювання медицини у бізнес “будування здоров’я” неможливе. Чому? Дуже просто – навколо реальний світ, де люди хворіють і будуть хворіти. Служби громадського здоров’я – ось хто повинен робити так, щоб люди були здоровішими. Але вони все одно захворіють і тоді на поле вийде медицина, але медицина орієнтована на результат для здоров’я, а не на процес (як було правильно сказано). Тоді громадське здоров’я і медицина будуть двома ланками одного ланцюжка, а не антагоністами одне одного.
Але все одно – цінники на людських життях стояти будуть… Ми нікуди не подінемося від цього поки ми на цій землі.
Chief пише:
\\\ Безперечно, “продуктом” медицини повинен бути результат для здоров’я пацієнта.
Але це не знімає питання про те, що різний результат можна досягти за різні гроші. Конкуренція за результатом – найкращий драйвер якості, бо тоді усі змагаються за те, як зробити результат дешевше, а не дорожче.
Але РІЗНІ РЕЗУЛЬТАТИ будуть продовжувати коштувати ПО-РІЗНОМУ. І комусь треба буде платити за це, і вибирати, за що платити – за дешеве підтримання життєдіяльності чи дороге повне одужання. ///
Ми з вами трохи по різному бачимо РЕЗУЛЬТАТ.
Ви маєте на увазі лише відновлений результат, тобто бізнесу в медицині, предметом бізнесу залишаєте ХВОРОГО пацієнта. Тому виходить все знову так як і було.
А я маю на увазі інше.
– Результат ДЛЯ КЛІЄНТА – здоров’я, НАЯВНЕ чи ВІДНОВЛЕНЕ.
– Здоров’я клієнта ДЛЯ БІЗНЕСУ – ПРОПОРЦІЙНО отримувані кошти, з здорового клієнта.
– Оплата бізнесу йде за здорового клієнта. Отже чим ліпше клієнта вилікують тим більша буде оплата, і ще більша – ЯКЩО клієнт зовсім не хворітиме.
– Клієнт хоче не хворіти зовсім, чи щоб його вилікували якнайкраще, коли потрібно. І бізнес хоче мати більше коштів. Тут інтереси стають обопільними. Але для цього бізнесом для медицини має бути здоровий клієнт а не хворий.
Я запропонував бізнесу у медицині предметом бізнесу зробити людину здорову.
Тобто платити за підтримання хворого чи повне одужання буде сам бізнес, а не йому за це хтось має платити. Змінюється напрямок руху коштів – бізнес на хворій людині має втрачати, а на здоровій зростати. Тільки при такій умові здоров’я людини буде бізнесом, замість хвороби.
Щоб не було так як у фармацевтичному бізнесі – чим більше хворих тим більший прибуток.
павло ковтонюк пише:
Довго не відповідав, бо думав.
В основному думав над фразою
//Я запропонував бізнесу у медицині предметом бізнесу зробити людину здорову//
Скажу чесно: в мені борються 2 думки.
1) Це все – ідеалізм. Все одно медицина буде “про хвороби”, максимум чого можна досягти – конкуренції за результат лікування.
2) Щось у цій ідеї є. Але я ще не можу “вичислити”, що саме у ній може крутити шестерінки усієї системи. Тобто пустити по ній гроші. Адже коли по системі легко ідуть гроші – це значить, що вона справді створює цінність. Поки що ідеї по “побудові здоров’я” погано пускають гроші навіть в рамках однієї організації, не те що системи ОЗ. І тут одне з двох: або ідея “здорової людини” явно не до кінця зрозуміла засновникам, або у цій ідеї є якась вада.
Продовжую думати…
Chief пише:
\\\ Продовжую думати… ///
Ідеалізм, це коли знаємо як має бути щось добре, але не знаємо як це зробити.
То чи винне в цьому те добре, якщо ми, ДОСІ не знали ЯК його досягнути?
Чи винні ті, хто досі …?
– Колись повозка без коня, теж вважалась ідеалізмом!
І по суті.
Тут схоже що перша думка тримається лише на відсутності відповіді на питання з другої.
Тому почнемо з другої.
● МЕХАНІЗМ, реалізації (щоб легше було думати).
– Детальний і з орієнтовними розрахунками : http://www.privatmed.in.ua/viewtopic.php?t=396
– Коротко: Лікарі зацікавлені, через збільшення прямих надходжень + зацікавленість клієнтів, через додавання медичному закладу страхувальних, та деяких соціальних функцій.
Тобто – робимо медицину страховою (без застосування окремих страхових компаній).
– Страховий бізнес на грошах працює? (шестерні крутяться?) – Працює! – То чому не буде працювати страховий бізнес на здоров’ї ? Детальніше тут: http://www.privatmed.in.ua/viewtopic.php?t=396