Всі розуміють, що українській охороні здоров’я потрібні реформи. Однак які саме реформи, і до чого вони мають призвести – сказати може не кожен. Щоб сформувати чітке бачення устрою охорони здоров’я в майбутньому (без якого неможлива ефективна стратегія) здорового глузду або окремих ідей замало. Найкраще в цій справі розпочати з вивчення досвіду – позитивного і негативного – країн, які досягли більшого , ніж ми, у турботі про здоров’я своїх громадян.

hm починає серію статей про устрій охорони здоров’я у різних країнах світу. У цих статтях – не лише опис систем. Головне в них – намагання знайти те, чого можна навчитися та яких помилок не варто повторювати.

Ця стаття присвячена системі Великої Британії – на думку багатьох одній з найбільш розвинених систем охорони здоров’я світу.

Британська система охорони здоров’я – National Health Service (NHS) – є високо централізованою системою із єдиним платником – державою. Держава фінансує систему та платить за послуги через загальні надходження від податків. За винятком окремих випадків (стоматологія, деякі офтальмологічні послуги), з пацієнтів не береться жодної платні.

Витрати. Загальні витрати на охорону здоров’я складють 7,5% від ВВП. На 2008/2009 роки ця сума склала £94 млрд. (приблизно $182 млрд.).

Майже 90% усіх витрат на охорону здоров’я бере на себе держава.

Устрій. Головними елементами системи є т.зв. Об’єднання первинної допомоги (Primary Care Trusts – PCT) та Об’єднання лікарень (Hospital Trusts – HT).

152 PCT уповноважують на надання допомоги 29000 лікарів загальної практики (General Practitioners – GP) та 18000 дантистів. PCT відповідають за первинну допомогу, первинну та вторинну профілактику, вакцинацію та контроль епідемій. PCT отримують близько 80% загального бюджету охорони здоров’я.

290 Об’єднань лікарень (Hospital Trusts – HT) адмініструють 1600 лікарень та лікувальних центрів та відповідають за допомогу спеціалістів у них.

Усі спеціалізовані лікарі та медичні сестри у системі є державними працівниками. Однак лікарі загальної практики (GP), дантисти та деякі інші спеціалісти є приватними підприємцями та укладають контракт із державою на надання послуг.

Покриття. Державна система NHS покриває практично 100% усього населення і надає повний спектр послуг. 10% британців користуються приватним медичним страхуванням (отримують через роботодавця або купують плани самостійно). Приватне медичне страхування практично дублює послуги NHS, але дозволяє отримувати якіснішу допомогу та скоротити час очікування.

Фінансування. В Британії PCT отримують фінансування від міністерства охорони здоров’я (Department of Health) на основі формули, заснованої на кількості покритого населення та специфічних потреб регіону. Ці бюджетні кошти PCT розподіляють між лікарнями та лікарями загальної практики, які працюють на умовах контракту. Розподіл відбувається базуючись на встановлених тарифах відповідно до Рекомендацій міністерства охорони здоров’я. Фінансова мета PCT – “вихід у нуль”, тобто відсутність дефіциту в кінці звітного періоду.

Чому варто повчитися. Безперечно, головною заслугою NHS є те, що їй вдається досягти покриття практично 100% населення, надання йому усього спектру послуг за відносно високої їх якості, при цьому послуги залишаються безоплатними для пацієнтів в момент їх надання. Особливо потребує уваги те, що цього вдалося досягти за умов сильно централізованої системи, подібної до України, де фінансування здійснюється міністерством із загального бюджету, що формується від податків. Однак, на відміну від України, розпорядниками коштів є не урядовці, а організації охорони здоров’я – Primary Care Trusts. Окрім того, основа системи – лікарі загальної практики є незалежними від держави, хоча і отримують від неї кошти на контрактній основі.

Чого варто уникнути. Безкоштовність та універсальність NHS є як її сильною стороною, так і джерелом великих проблем. Головним болем для Британської системи залишаються великі черги на надання допомоги. На сьогодні близько 750 тис. громадян перебувають у чергах на госпіталізацію. 20% пацієнтів з раком кишечника, хвороба яких на момент діагнозу вважалася виліковною, на час потрапляння до лікаря уже вважаються невиліковно хворими. А 40% онкологічних пацієнтів взагалі ніколи не отримують можливості потрапити до онколога. Для скорочення витрат були впроваджені навіть мінімальні строки очікування на допомогу. Наприклад, в одну з найкращих лікарень Suffolk East можна потрапити не раніше ніж за 122 дні з моменту звернення.

Великі черги призводять до нормування допомоги. Чітко нормованими є такі поширені послуги як діаліз нирок або операції на серці. Найбільш нормованою (аж до відмови у лікуванні) є допомога для невиліковно хворих.

Висновки hm. Британська NHS є яскравим прикладом централізованої універсальної системи (цим вона схожа на Україну). Їй чудово вдається забезпечити покриття населення допомогою та її безоплатність у момент надання. Але система не може впоратися із неминучим наслідком безоплатності – ненормованим попитом. Наслідок: допомога безоплатна, але отримати її дуже важко, а обсяги обмежені. Останнім часом системі не вдається уникнути і значного фінансового дефіциту (за останній рік – £700 млн.). Загалом, 60% Британців сьогодні вважають, що надання їм більших можливостей витрачати власні кошти на охорону здоров’я покращить її якість.