Передмова hm. Система охорони здоров’я - це не тільки лікарі, лікарні та ліжка. Це також ряд суміжних галузей, успіхи і проблеми яких сильно впливають на безпосереднє лікування пацієнта. Не помічати проблеми в цих галузях - все одно, що не бачити приховані симптоми захворювання, від чого шанси на успішне лікування сильно знижуються або зникають взагалі. Такими симптомами є проблеми фармацевтичної галузі - сфери, в якій держава не виступає регулятором і власником, але є активним гравцем. Своїм відчуттям всього об’єму цих проблем ділиться в даному дописі наступний співавтор сайту hm - Ольга Ємець.

Коли я зустрічаюсь зі своїми друзями, які працюють медичними представниками, щоразу чую від них питання про те, чи не чула я про плани змін у регулюванні діяльності фармацевтичних фірм. Я добре розумію, чому це так актуально у для них. Вони як ніхто інший бачать і усвідомлюють теперішню модель функціонування нашої медицини.

Вони є здебільшого колишні лікарі, а дехто є лікарем і тепер. У свій час їх було відібрано з кращих і запропоновано просто казкові умови і зарплатню. Медичний представник має доступ у медичну систему на різних рівнях, починаючи з клієнта-пацієнта у аптечному кіоску і закінчуючи Облздраввідділами та “опініон-лідерами” - шанованими професорами і світилами медичної науки. Представники мають можливість бачити усю ситуацію в медицині.

Хто має розум, той бачить. Від героїчних зусиль районного лікаря глибокої провінції, який лікує аспірином і анальгіном - з одного боку, до неетичних дій, махінацій, непрозорості, різного рівня спекуляцій у медичній, фармацевтичній галузі - з протилежного.

Фарм-ринок схожий на монстра, який з його ринковими (хоча я навіть не знаю, як їх буде правильніше назвати) відносинами проник у всі медичні сфери і сидить там, як хвороба. А наша медицина в умовах абсолютної бідності (інформаційної і матеріальної - починаючи з 90-х) продовжує продавати душу.

На Україні у структурі платежів з власних коштів на медичні потреби основну частку складають витрати на придбання ліків - 62,5% (2005р). Сума припадає насамперед на пацієнта, який звертається у аптеку. А в аптеці: цілий ряд акцій від фармфірм, препарати яких вони через призи та бонуси закупили цього разу в непомірній кількості; фармацевти та провізори, заангажовані інформацією від медичних представників, які продають тільки одні ліки на різні питання; досить потужна частка форми №2 (продаж, коли товар без накладних та сертифікатів якості продається через касу за готівку - прим. hm) і велика кількість відверто неякісних ліків; різні схеми співробітництва з лікарями, відсутність врегулювання рецептурних форм… Все це і багато іншого перетворює аптеки просто на торгівельні точки.

Далі ідуть лікарі, з питаннями до представників: «А що ви принесли? Якщо я вам випишу 1000 упаковок , ви мені що? Я телевізор хочу…». Вони також шукають вигідних контактів з фармфірмами, і виписують море непотребу за додаткові бонуси. З фармацевтичними фірмами співпрацюють і відділення, що хочуть зробити ремонти, купити новий холодильник, телевізор або навіть медичне обладнання. Зрозуміло, за таких умов треба виписувати дуже багато певних препаратів. Головні і обласні спеціалісти можуть стати модераторами і отримувати додаткові «зарплати» від фарм фірм, якщо вони з висоти свого авторитету або повноважень будуть впливати на підпорядкованих лікарів щодо призначень певних ліків.

Нажаль, навіть просто професійна інформація, яку надають медичні представники лікарям, не завжди є достовірною або висвітлюється однобоко на користь фармфірми. І простий лікар, що прагне бути обізнаним, знову може опинитись у пастці упередженості.

“Опініон-лідери” - відомі професори і спеціалісти - всі вже «належать» до окремих фірм і виступають на таких же здебільшого заангажованих конференціях, промотуючи препарати, за які їм платять гроші. Навіть у стандартах лікування і на атестаційних курсах лікарі вчать рекламну інформацію про препарати як еталонні схеми лікування.

Якщо розглядати вищі медичні рівні, то там «ходять» більші гроші. Тендерні закупки ідуть тільки через відкат. Для бюджетних та фондових закупівель приоритетною є сума відкату, а не потреба, необхідність чи просто якість медичних препаратів.

На ще вищих рівнях вирішуються питання про державні закупівлі, чи умови функціонування цілих вітчизняних фармзаводів. Апогеєм стають випадки переводу всіх пільгових пацієнтів в країні з імпортного інсуліну на вітчизняний - не через його вищу якість, а через те, що головний акціонер заводу «ХХХ»,виробника вітчизняного інсуліну, стає наближеним до міністра охорони здоров’я. Вражає ситуація з ІФА (метод діагностики ВІЛ, гепатиту та ін.хвороб: імуноферментний аналіз - прим. hm), системами діагностики СНІДу, або початком широкого випуску розчинів для внутрішньовенних ін’єкцій без відповідних клінічних випробувань, через те що завод належить колишньому міністру.

В такій ситуації мені просто страшно лікуватись. Доводиться по 10 разів перевіряти і сам препарат, і країну виробника, і самого виробника, і умови призначення. Навіть коли довіряю лікарю, він просто може не володіти повною інформацією у цьому просторі непрозорих і викривлених дзеркал. А як бути людям, які, на відміну від мене, ніколи не працювали у фармацевтичній галузі? Невже врятуватися від цієї системної хвороби дано тільки тим, хто нею “перехворів”?