<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	>
<channel>
	<title>Коментарі до Пацієнти хочуть інформації!</title>
	<atom:link href="http://healthcare.management.com.ua/2008/05/12/patsijenty-hochut-informatsiji/feed/" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>http://healthcare.management.com.ua/2008/05/12/patsijenty-hochut-informatsiji/</link>
	<description></description>
	<pubDate>Sun, 23 Nov 2008 10:36:16 +0000</pubDate>
	<generator>http://wordpress.org/?v=2.6.3</generator>
		<item>
		<title>Від: павло ковтонюк</title>
		<link>http://healthcare.management.com.ua/2008/05/12/patsijenty-hochut-informatsiji/#comment-26</link>
		<dc:creator>павло ковтонюк</dc:creator>
		<pubDate>Sat, 24 May 2008 18:05:31 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">http://healthcare.management.com.ua/?p=41#comment-26</guid>
		<description>Я вважаю, що ми неправильно сприймаємо необхідність інформувати пацієнта як просто його потребу "... а поговорить?". Ідеться не тільки про увагу. Пацієнт може стати дуже потужним партнером у лікуванні хвороби. Лікар робить призначення 15-20 хвилин. А протягом решти днів, тижнів, місяців лікуванням займається сам пацієнт, виконуючи/не виконуючи поради лікаря. Хіба не важливо, щоб пацієнт розумів, що він робить увесь цей час? Безперечно, пацієнт не може знати всього, що знає лікар про лікування, але про свою хворобу він як правило думає і знає дуже багато - бо він з нею живе. І цей ресурс знань однозначно можна використати у лікуванні. 
Лікарі (не всі звичайно, але багато) чомусь надають перевагу баченню пацієнта як істоти бездумної, безвольної і безпомічної. Бо з таким пацієнтом працювати не те щоб легше - просто швидше. Але це однозначно не є підходом, орієнтованим на найкращі результати. Це просто спрощує лікарю роботу.
Тому і час на пояснення не те щоб не передбачений. Хороші лікарі його знаходять. 
Наприклад, заповнюючи медичну картку, а на це іде як правило до 70% прийому, лікарі мовчать. Чому б по ходу не пояснювати те, що лікар там записує? Здається, це лише питання бажання.</description>
		<content:encoded><![CDATA[<p>Я вважаю, що ми неправильно сприймаємо необхідність інформувати пацієнта як просто його потребу &#8220;&#8230; а поговорить?&#8221;. Ідеться не тільки про увагу. Пацієнт може стати дуже потужним партнером у лікуванні хвороби. Лікар робить призначення 15-20 хвилин. А протягом решти днів, тижнів, місяців лікуванням займається сам пацієнт, виконуючи/не виконуючи поради лікаря. Хіба не важливо, щоб пацієнт розумів, що він робить увесь цей час? Безперечно, пацієнт не може знати всього, що знає лікар про лікування, але про свою хворобу він як правило думає і знає дуже багато - бо він з нею живе. І цей ресурс знань однозначно можна використати у лікуванні.<br />
Лікарі (не всі звичайно, але багато) чомусь надають перевагу баченню пацієнта як істоти бездумної, безвольної і безпомічної. Бо з таким пацієнтом працювати не те щоб легше - просто швидше. Але це однозначно не є підходом, орієнтованим на найкращі результати. Це просто спрощує лікарю роботу.<br />
Тому і час на пояснення не те щоб не передбачений. Хороші лікарі його знаходять.<br />
Наприклад, заповнюючи медичну картку, а на це іде як правило до 70% прийому, лікарі мовчать. Чому б по ходу не пояснювати те, що лікар там записує? Здається, це лише питання бажання.</p>
]]></content:encoded>
	</item>
	<item>
		<title>Від: YOlga</title>
		<link>http://healthcare.management.com.ua/2008/05/12/patsijenty-hochut-informatsiji/#comment-25</link>
		<dc:creator>YOlga</dc:creator>
		<pubDate>Fri, 23 May 2008 21:09:25 +0000</pubDate>
		<guid isPermaLink="false">http://healthcare.management.com.ua/?p=41#comment-25</guid>
		<description>Мені здається що на перший план «не медичної» цінності для нашого українського пацієнта є «особливе» відношення лікаря щодо його особи та його хвороби. У людей проблема по-перше кому віддати свою довіру. Потім, вже при попередніх умовах, стає питання  повної інформованості про свій стан, або можливо, особисте відношення лікаря це і є той комплекс уваги, часу і повної інформованості? Робочий час лікаря здебільшого на такі опції не розраховані, тривалість прийому у державній поліклініці - це обмежена кількість хвилин, де не вистачає на: «….а поговорить?». Відблиски ідеї є, і вони знаходяться трошки у Школах цукрового діабету розрахованих на пацієнтів, наприклад.
А те що нашим людям дуже важливою є тема хвороб і лікарів свідчить, що після політики,  головною  темою  розмов за столами ідуть бувальщини про лікарів,  альтернативні форми лікування і лікарські помилки. Ясно, що це найактуальніша тема для людей, і додатково вона повна страшилок, що так подобаються усім.
Повна проінформованість є важливою і дуже важливою одиницею, від якої істотно залежить і рівень медичного сервісу, і що важливо, хід  видужання пацієнту (тобто результат), але при низькій конкуренції про цінність повної інформованості у медичному просторі говорять мало.</description>
		<content:encoded><![CDATA[<p>Мені здається що на перший план «не медичної» цінності для нашого українського пацієнта є «особливе» відношення лікаря щодо його особи та його хвороби. У людей проблема по-перше кому віддати свою довіру. Потім, вже при попередніх умовах, стає питання  повної інформованості про свій стан, або можливо, особисте відношення лікаря це і є той комплекс уваги, часу і повної інформованості? Робочий час лікаря здебільшого на такі опції не розраховані, тривалість прийому у державній поліклініці - це обмежена кількість хвилин, де не вистачає на: «….а поговорить?». Відблиски ідеї є, і вони знаходяться трошки у Школах цукрового діабету розрахованих на пацієнтів, наприклад.<br />
А те що нашим людям дуже важливою є тема хвороб і лікарів свідчить, що після політики,  головною  темою  розмов за столами ідуть бувальщини про лікарів,  альтернативні форми лікування і лікарські помилки. Ясно, що це найактуальніша тема для людей, і додатково вона повна страшилок, що так подобаються усім.<br />
Повна проінформованість є важливою і дуже важливою одиницею, від якої істотно залежить і рівень медичного сервісу, і що важливо, хід  видужання пацієнту (тобто результат), але при низькій конкуренції про цінність повної інформованості у медичному просторі говорять мало.</p>
]]></content:encoded>
	</item>
</channel>
</rss>
