Коментарі до Хороший лікар чи хороша система

Від: Anna lyba

Anna lyba — Mon, 18 Aug 2008 11:27:26 +0000

Від самолікування+від невчасного звернення до спеціалістів смертей значно більше аніж від лікарської помилки.
Висловлю подяку людям які нариють та наведуть таку статистику.
А хто має захистити лікаря від лікарської помилки??
І власне такі твої розмови Павло про погану державну поліклініку та таких же “оптимістів” як ти, що готують передачі на ТВ про “лікарські помилки” викликають людей недовіру і вони не йдуть до лікарів.
Ти думаєш такі висловлювання заохочують людей звертатись до лікарів??? а лікарів вони заохочують саможертовно віддаватись своїй професії???
Ти ж психолог, ти сам це розумієш!

Від: павло ковтонюк

павло ковтонюк — Fri, 06 Jun 2008 08:08:36 +0000

Я думаю, що проблема саме в тому, що ми “заставляємо людей не займатися самолікуванням” замість того, щоб заохочувати їх звертатися до лікаря. Назвіть мені хоч щось хороше, по що би я хотів піти до державної поліклініки. Консультація спеціаліста? Це того, який виписує мені антибіотики навіть не послухавши мене стетоскопом? А може давайте порівняємо смерті від самолікування із смертями від лікування? Яких більше, як думаєте?

Від: Anna lyba

Anna lyba — Fri, 06 Jun 2008 06:10:21 +0000

Стосовно СТО та техогляду – я повністю солідарна…
І ще що мене завжди дуже турбує – як заставити людей не займатись самолікуванням??? особливо людей в сільських місцевостях, або ж малоосвічених, або ж надмірно зайнятих…
Десь зустрічала статистику, але не памятаю цифр, про смертність від самолікування, або ж ковтання пігулок без призначення лікаря…
Я думаю, що побічні дії в інструкції медикаментів, це не просто вигадка… а як думаєте Ви?

Від: YOlga

YOlga — Wed, 21 May 2008 22:49:48 +0000

Мне кажется, сама дискоординация возникает и из-за разноуровневых действий и неоправданности ожиданий практически со всех сторон (со сторон пациентов и врачей). Попробую объяснить: пациент приходит к врачу и говорит: «мне плохо так», «здесь болит» – врач дает таблетку чтобы не болело. Пациент заказывает – врач исполняет. Таким образом, идет целевое решение задачи, а стратегические решения о дальнейшем общем здоровье не принимает ни врач (при превалирующем большинстве состояний) ни пациент (в тех же условиях), стратегические требования ложатся на руководство с его показателями и отчетностями, на государство со здоровой нацией. К тому же здоровье зависит в большей степени от самого человека, чем от врача, к которому он пойдет. А сам пациент часто из-за низкой культуры (культуры здоровья) не задумывается о здоровье, а лишь только когда наступает момент, где его «совершенно нет». Что в большинстве случаев ищет больной – не хорошего доктора, а быстрое избавление от боли, страдания, дискомфорта. По сути, мы продолжаем говорить – «я не хочу больше болеть», вместо того чтобы утверждать «Я буду оставаться здоровым» В наших умах плотно сидит мысль – если ничего не беспокоит то это здоровье, а зачем заниматься тем, что не беспокоит? Платить за это деньги, время, усилия? Мы в нашей системе все еще остаемся на уровне ремонта деталей на СТО, чем техосмотра с заменой масла, и рекомендациями мастеров, как на уровне пациента, так и на уровне врача.

Від: healthcare management - блог про управління в охороні здоров’я » Як інтегрованість рятує життя

Mon, 19 May 2008 21:14:24 +0000

[...] викликані реакцією на опубліковану раніше статтю “Хороший лікар чи хороша система”, а саме відмічання її надмірної теоретичності. [...]

Від: Anna Lyba

Anna Lyba — Thu, 15 May 2008 13:51:05 +0000

Звичайно, система має в ідеалі бути такою… і покликання сімейних лікарів є були координатором, таким собі “диригентом” в процесі лікування людини… Але звичайна людина ніколи не зможе осягнути ту всю глибину думки, яку описав Павло. Їй не вистачить для цього освіти і інтелекту… Я не хочу нікого образити… але давайте заглянемо трохи далі від Києва… в регіони… трохи далі від великих міст та обласних центрів… Наше завдання не “грузити” їх теоріями, а зробити все аби на практиці їм жилося краще… усім громадянам та нашим нащадкам…
З іншої сторони, навіть освічені люди, які не мають зв’язку із системою охорони здоров’я, не завжди зможуть розібратись у таких зрозумілих для нас поняттях… Точно так само, як я не дуже розбираюсь у балеті чи космічній галузі…
Отож, хтось має зробити систему охорони здоров’я наближеною до ідеальної, хтось має стати посередником і “диригентом”… може сімейний лікар… може терапевт… справа не у назві..
Але для людей має все бути “просто і ефективно”, як робота запальнички чи мобільного телефону… без нюансів… вони просто ідуть за допомогою…
До речі не так легко простій людині оприділити симптоми та хвороби… Але людина має знати, що вона піде до свого лікаря і той їй допоможе…
Ось тут і валиться уся теорія… Бо я теж піду до свого лікаря, і якщо я йому довіряю і переконалась у його роботі, то я не буду задумуватись чим, як і коли він мене лікуватиме…
медицина – це не купівля вина чи соку в мегамаркеті… де ми скурпульозно читаємо етикетку…
Думаю нам слід міняти не упаковку, а наповнення того, що ми зараз маємо… бо нас не сприймуть ні професійні кола, ні просте населення…
Тим паче лікарні у нас побудовані так, що втілити ідеальний принцип не так вже й складно.

Від: павло ковтонюк

павло ковтонюк — Thu, 15 May 2008 13:18:19 +0000

Погоджуюсь. Ситуація описана мною далека від сьогоднішньої реальності.
Але той принцип, про який я говорив у дописі, обов’язково має бути втілений (на мою думку). В сьогоднішніх умовах, звичайно, його втілення виглядає дещо штучним: пацієнти повинні розуміти, які спеціалісти потрібні для лікування всього (!) їх захворювання і підбирати їх усіх разом. Наприклад, якщо у людини стався інсульт, її родичі мають подумати про те, які спеціалісти краще а) діагностують б) прооперують в) реабілітують г) доглянуть. Це і є система для лікування інсульту (напротивагу одному лікарю, який тільки оперує). Чому б сімейним лікарям для початку не виконувати роль такого підбору спеціалістів для своїх пацієнтів?
У більш віддаленому майбутньому втілення принципу – це побудова закладів за принципом цілісного лікування хвороб, а не функціонального розподілу. Наприклад – у нас клініка з лікування інсультів, тому у нас кращі спеціалісти з а) діагностики б) оперування в) реабілітації г) догляду.

Від: Anna Lyba

Anna Lyba — Thu, 15 May 2008 12:03:21 +0000

Згодна, але людям важко побачити гру команди та роботу системи… Бо лікувальний заклад, як театр, а лікар це як актор… Після відвідування театру ми вражені виставою, грою акторів, сюжетом … якщо музика та освітлення вдало підібране, то його ми не помічаємо… власне так і має бути… якщо правильна постановка, то ми бачимо тільки акторів і їх гру… Ніхто з нас після перегляду вистави не ділиться враженнями, про освітлення, музику, костюми… а ще скільки там десятків людей працювало з лаштунками…
Точно так само в медицині… ми не помічаємо середній та молодший персонали, аж допоки він нам не нахамить, або ж синьця на венах не зробить… ми не помічаємо ремонт приміщення, аж допоки нам на голову штукатурка не сипеться, або лампочки із цяцьками не засліплюють очі.
Розуміючи всі доводи Павла я фактично на його боці, але не можу себе пересилити коли йду до своїх рідних лікуючих сімейних лікарів. І доводи що цей кращий лікар ніж той… на мене не впливають так сильно, як те що з цим лікарем мені комфортніше, ніж з цим мегасуперпрофесіоналом.