У сьогоднішньому дописі поговоримо про два на перший погляд філософські поняття, які водночас як ніколи стосуються управлінської практики охорони здоров’я. Перше поняття ми чуємо увесь час - якість. Друге поняття багато з нас почують вперше - цінність. Чим же цей допис буде відрізнятися від сотень статей, в яких ідеться про якість нашої охорони здоров’я? Відмінність суттєва - у ньому ми 1) подивимося на якість під кардинально іншим кутом зору - крізь призму цінності та 2) чітко і просто визначимо - що ж є якістю в охороні здоров’я?

За що ми беремо гроші, надаючи послуги в охороні здоров’я*? Як правило, приблизно за таке: час лікарів, використане обладнання, медикаменти + будь-що інше, що використовується у наданні послуги. Але чи є це те саме, за що готовий платити нам пацієнт? Пацієнт платить за те, що для нього важливе. Найперше і найголовніше - за результат для його здоров’я. По-друге (а можливо в деяких випадках і по-перше) - обслуговування, зручність розташування, швидкість реагування, престиж лікарні та безкінечну кількість інших речей, які мають для пацієнта велике значення. Маємо цікавий висновок: ціна на послугу складається з одного, а платити пацієнти готові зовсім за інше. Справа просто в тому, що традиційно ціни формуються з витрат, а споживачі (пацієнти) готові платити за споживчі цінності.

Споживча цінність (customer value) - це поняття, яке змінило світогляди тисяч управлінців в усьому світі, але яке майже невідоме на пострадянському просторі, в економіках якого марксистську теорію продовжували використовувати в той час, коли з’являлися ідеї, які значно її випереджали. Так, наприклад, в Західній управлінській думці з’явилося розуміння того, що за допомогою матеріальних витрат у виробництві продукту ми вкладаємо у нього нематеріальну цінність, яка сама по собі не має нічого спільного із матеріальними витратами, але за яку платять споживачі. Економіст Карл Менгер ще у 1873 році написав про поняття цінності:

«Визначальним фактором у цінності речі не є кількість праці або інших матеріалів, необхідних для її виробництва, натомість ним є ступінь важливості задоволення тих потреб, які ми усвідомлено пов’язуємо з річчю»

Спрощено кажучи, саме через це різниця в ціні між простою білою футболкою та білою футболкою з логотипом відомої марки одягу є значно більшою, ніж вартість ниток для нанесення логотипу.

Яке значення це все має для управління в охороні здоров’я? Дуже велике. Його в повній мірі сьогодні відчувають у США, де фінансування охорони здоров’я (витрати, вартість) зростає значно швидшими темпами, ніж те, що є важливим для людей - здоров’я (цінність). Це є дуже сильним порушенням ринкової рівноваги, бо виходить, що люди починають платити за неефективність (!) лікарень - зростання витрат при неможливості досягти кращого результату. Чому людина повинна відшкодовувати вартість наднового обладнання або витрат на вищі зарплати лікарів, якщо це не має ніякого значення для її здоров’я? Це питання змушує все більше людей у США говорити про необхідність побудови охорони здоров’я, орієнтованої на цінність (value driven health care). Тільки тоді, коли охорона здоров’я буде створювати більше цінності, вона стане якіснішою.

Якіснішою - означає такою, яка буде надавати більше цінності на певну кількість витрат. Вперше таке чітке визначення якості в охороні здоров’я я зустрів у Майкла Портера. У книзі «Переосмислення охорони здоров’я» він визначив, що більш якісним є той лікар, лікарня, система охорони здоров’я, у якій досягається більший результат для здоров’я пацієнта (цінність) на кожну витрачену на це одиницю грошей. Роберт Нессі, керівник однієї з клінік у медичному комплексі Mayo Center у США окреслив таку формулу: якість=(результат+безпека+сервіс)/(вартість+час). Загалом, якістю є ніщо інше як співвідношення цінність/вартість. А оскільки головною цінністю для будь-якого пацієнта є його здоров’я, якістю є досягнені результати для здоров’я по відношенню до витрат на їх досягнення.

Важко переоцінити, яке значення таке розуміння якості може мати для української охорони здоров’я. Воно ставить перед нами багато незручних, важких, але дуже корисних питань:

• Скільки витрат в кожній лікарні і в системі загалом не створюють цінності для пацієнтів?
• Наскільки якісним є наше лікування тих чи інших захворювань (скільки ми досягаємо для здоров’я пацієнтів на гроші, витрачені на це)?
• Якщо ми сьогодні втричі збільшимо фінансування закладів (збільшимо знаменник у формулі), у скільки разів ми підвищимо якість?

Всі ці питання мають допомогти нам зрозуміти важливу річ: гроші в нашій охороні здоров’я - це не витрати, а інвестиції, які повертаються або не повертаються у вигляді здоров’я наших пацієнтів. Я переконаний, що просту формулу цінності на кожну вкладену гривню повинні тримати в голові управлінці, які говорять, що їхні рішення підвищують якість в охороні здоров’я. Коли ми говоримо про впровадження обов’язкового медичного страхування, відкриття нових онкологічних лікарень, закупівлю обладнання для закладів, ми повинні уявляти, яку цінність ми створимо для пацієнтів в результаті цих кроків у вигляді конкретних результатів для здоров’я людей. Тільки тоді ми можемо адекватно оцінити, чи стала охорона здоров’я справді якіснішою.

* В цьому дописі ціна на послугу, плата за послугу розуміється в широкому сенсі: в будь-якій системі охорони здоров’я і у кожної конкретної послуги існує платник - пацієнт, держава, страхова компанія та ін. Вони платять за послуги за встановленими цінами, які формуються за певними принципами різними постачальниками послуг - державою або приватними закладами.